Хоть не RAC/Hate Core, а Folk/Black metal, но прекрасная нетолерантная лирика взятая из стихов Тараса Шевченко и музыка этого альбома меня очень порадовали.Шедевральный альбом.
Tracklist:
1. 1648 (1:40)
2. Eternal Sun (7:42)
3. Blood (9:04)
4. Glare of 1768 (5:58)
5. The Price of Freedom (8:13)
6. Fate (6:41)
7. Song of Sich Destruction (4:23)
http://ifolder.ru/2329710
Записано влітку 2004
Взято зі збірки "Барви"
_______________________________________
Текст: Вічне сонце, Кров, Заграва 1768-ого,
Доля - відшукав Ghermart Elfless
у «Гайдамаках» Тараса Шевченка.
Ціна волі – у «Кобзарі» [Друга половина 1848, Косарал]
_______________________________________
02 – ВІЧНЕ СОНЦЕ
Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
...
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
_______________________________________
03 - КРОВ
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила, —
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.
...
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч гвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.
_______________________________________
04 – ЗАГРАВА 1768-ого
«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато, багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О боже мій милий — блисне булава!»
...
Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров'ю підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині
Домаху гартує,
....
Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запертися,
У будинках мліла.
Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу —
Тілько старших, а так шляхта
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
_______________________________________
05 - ЦІНА ВОЛІ
«Он чого ти почорніло,
Зеленеє поле?»
«Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.
Та те мене гайворони
Укрили з півночі...
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть.
Почорніло я, зелене,
Та за вашу волю...
Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи
Не вернетеся на волю,
Будете орати
Мене стиха та, орючи,
Долю проклинати».
[Друга половина 1848, Косарал]
_______________________________________
06 - ДОЛЯ
Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває -
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає:
Хто додому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі
Осталася слава.
А тим часом стародавню
Січ розруйнували:
Хто на Кубань, хто за Дунай,
Тілько і остались,
Що пороги серед степу.
Ревуть завивають:
«Поховали дітей наших
І нас розривають».
Ревуть собі й ревітимуть —
їх люде минули;
А Україна навіки,
Навіки заснула.
_______________________________________
07 - ДУМА ПРО РУЙНУВАННЯ СІЧІ
Ой зза Гори зза Лиману Вітер повіває
Кругом Січі Запорізької москаль облягає
Облягає москаль Січу табором стали
Вони свого генерала три дні ожидали
Метнулися по куренях запасу шукати
А московська вся старшина церкви оббирати
Тай беруть срібло беруть злото ще й воскові свічі
Зостаєцця Пан Кошовий з Писарьом в Січі
Ой встань Петре ой встань Батьку просять же нас люди
Як станемо на гряниці по прежньому буде
Як станемо на гряниці та впросим царицю
Щоб віддала степи вільні по прежню гряницю
Не на те ж я вражий син москаля зібрала
Щоб Степ Добрий Край Веселий назад повертала
Ой встань Петре ой встань Батьку що ж ми наробили
Що Степ Добрий Край Веселий тай занапастили
Одна хмара зза Лиману а другая з Поля
Заплакала Україна така її Доля
Тай заплакала Україна така її Доля
ВІДМІНА:
Ой з-за Гори з-за Лимана Вітер повіває
Кругом Січі запорозькій москаль облягає.
Облягає Москаль Січі таборами стали,
Вони свого генерала три дні дожидали.
Шатнулися по курінях запасу шукати,
А московська вся старшина церкви обдирати.
Та беруть срібло, беруть злото, ще й воскові свічі,
Зостається пан кошовий з писарями в Січі.
Ой устань Харку, устань батьку, просять же нас люде,
Як станемо на границі, по прежньому буде.
Як вийдемо на границю, та впросим царицю,
Щоб оддала степи вольні по третю границю.
Та не на те-ж, вражі сини, москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий назад завертала.
Ой устань Харку, устань батьку, що-ж ми наробили,
Що степ добрий, край веселий тай занапастили!
Та тече річка невеличка зпід білої кручі,
Заплакали Запорожці від цариці йдучи.
Встає хмара з-за лиману, а другая з поля,
Заплакала Україна, така її доля.