Ксения* писал(а):
Что касается Шевченко, то он был прекрасным поэтом (я очень люблю некоторые его произведения - "Как умру, похороните на Украйне милой...") и ни в коей мере не был русофобом: некоторые его стихи и повести написаны на русском языке; также он вел дневник и на украинском, и на русском. Его произведения относят и к сокровищнице русской литературы, а не только украинской. Жаль, что его честное имя используют в политических целях.
Специально творчеством Шевченко не увлекался, но вот, что про него специалисты пишут, впечатляет весьма:
Греков Н. А., Деревянко К. В., Бобров Г.Л.
Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма. Луганск, 2005.
http://www.ownlib.ru/book-56769/grekov-n-a/taras-shevchenko-krestnyi-otets-ukrainskogo-natsionalizma.htmlНемножко примеров его творчества (взято из данной книги)...
Про Бога:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю! (1847)
no comments...
Про кончину Императрицы Александры Федоровны:
Хоча лежачого не б'ють,
То і полежать не дають
Ледачому. Тебе ж, о Суко!
І ми самі, і наші внуки,
І миром люди прокленуть!
Не прокленуть, а тілько плюнуть
На тих оддоєних щенят,
Що ти щенила. Муко! Муко!
О скорб моя, моя печаль!
Чи ти минеш коли? Чи псами
Царі з міністрами рабами
Тебе, о люту, зацкують!
Не зацкують. А люде тихо,
Без всякого лихого лиха
Царя до ката поведуть. (1860)
Проклятие Богдану Хмельницкому и москалям:
… Ой, Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну…
… Ой, Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває… (1843)
Про ренкарнацию

:
Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе
В свиню абощо та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так. (1850)
Про Царя Давида:
А він собі, узявшись в боки,
По кровлі кедрових палат
В червленій ризі походжає,
Та мов котюга позирає
На сало, на зелений сад
Сусіди Гурія. А в саді,
В своїм веселім вертограді,
Вірсавія купалася,
Мов у раї Єва,
Подружіє Гурієво,
Рабиня царева.
Купалася собі з богом,
Лоно біле мила,
І царя свого святого
У дурні пошила.
еще:
Облизавсь старий котюга,
І розпустив слини,
І пазурі простяга
До Самантянини,
Бо була собі на лихо
Найкраща меж ними,
Меж дівчатами; мов крин той
Сельний при долині -
Меж цвітами. Отож вона
І гріла собою
Царя свого, а дівчата
Грались меж собою
голісінькі. Як там вона
Гріла, я не знаю,
Знаю тільки, що цар грівся
І… і не позна ю.
В общем, достаточно уже, думаю...